Свято-Іоанно-Предтеченський жіночий монастир в с. Дубрівка

Засновником скита, а згодом і монастиря на честь святого Іоанна Предтечі є ігумен Феодосій (Боршош) – родом із с.Боржавське (колишнє с.Велика Чинґава) Иршавського району. Коли йому виповнилося 15 років, на Закарпатті розпочався православний рух, який не пройшов мимо і молодого Юрія (ім’я ігумена Феодосія до прийняття чернецтва). Познайомившись у 1914 році з нині вже канонізованим (до лику місцевих святих, зарахований Українською Православною Церквою в 2001 році) прп. Алексієм, він перейшов з Греко-католицизму в Православ’я, за що в 1918-му його заарештували і запроторили в Сиготську тюрму. Але суд в Севлюші (нині м. Виноградово) виправдав Боршоша і відпустив на волю.

Коли в с. Іза появилося православне чернецтво, Юрій подався туди і вступив у Свято-Миколаївський монастир, де вже жило вісім ченців під керівництвом о. Алексія.

Через деякий час у селі Теребля було засновано чоловічий Спасо-Преображенський чоловічий монастир, куди, з благословення прп. Алексія був переведений Юрій.

У 1924 році на прохання ігумена Іова (Войтишина) в приходському храмі села Данилово Юрія було пострижено єпископом Веніаміном у мантію з іменем Феодосій, а через два дні монах Феодосій був висвячений в ієродиякони. 12 квітня 1924 року архієпископ Саватій (Врабець) у Празі рукоположив Феодосія в ієромонахи. Після висвячення ієромонах Феодосій повернувся до Тереблянського монастиря.

Оскільки в парафіях не вистачало священників, то о. Феодосія, ігумен Іов направив на приходське служіння в с. Дубрівку. Там о. Феодосій звернувся до владики з проханням дозволити будівництво в Дубрівці чоловічого скита на честь Іоанна Предтечі.

Отримавши благословення, о. Феодосій підшукав недалеко від села зручне місце в урочищі “Гора”, купив у Василя Білона невеличку земельну ділянку й у вересні 1925 року розпочав будівництво.

Навесні 1926 року розпочали випалювати цеглу. Води близько не було, її доводилося возити бочками за кілька кілометрів.

За благословенням архієпископа Савватія, фундамент для майбутнього храму в день Усікновення голови Іоанна Хрестителя освятив ієромонах Сергій (Марушка). Закінчили будувати храм 1931 року, а в 1940-1941 рр. її було розписано художником Гоголем (родом з села Білки Іршавського району).

За невтомну працю на будівництві обителі 1931 року архієпископ Савватій возвів ієромонаха Феодосія в сан ігумена.

Ченці обителі разом з о. Феодосієм окрім церковного служіння займалися сільським господарством на монастирській землі, яка була єдиним джерелом для їхнього існування [1].

В 1952 році монастир було закрито.

Відродження монастиря розпочалося в 90-х роках. Розпочав справу відродження обителі протоієрей Димитрій Булатко (†2006 р.), який до закриття монастиря був його послушником. Розквіт монастиря розпочинається з 1999 р., коли указом архієпископа Мукачівського і Ужгородського Євфимія (Шутака) (†2000 р.) настоятельницею монастиря було призначено ігуменю Феодосію (Марфинець).

До цього часу ігуменя Феодосія була настоятелькою Свято-Серафимівського жіночого монастиря в селі Приборжавське. Ігуменя Феодосія з декількома сестрами була переведена на відродження Свято-Іоанно-Предтеченського монастиря. Поступово була розчищена територія монастиря. Були побудовані нові житлові приміщення. Проводиться газифікація монастиря, пробурюється 52 м. свердловина для води.

Рішенням Священного Синоду УПЦ у 2000 році Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир було перейменовано на жіночий.

В 2001 році зроблено добудову до храму в честь Іоанна Предтечі (зберігся з 30-х р.), а згодом побудовано два двох поверхові корпуси, дзвінницю, водосвятну капличку та гостинницю для паломників.

Кожний день в святій обителі звершуються богослужіння . Ранкове Богослужіння розпочинається о 500 к.ч., а Вечірнє о 400. Священнослужителями монастиря є: архімандрит Сергій (Данкулич) та протоієрей Михаїл Кюкало.

У монастирі зберігаються частиця мощей святого Іоанна Предтечі, апп. Петра і Павла, ап. Андрія Первозванного, вмч. Георгія, вмч. Пантелеймона, вмч. Варвари, муч. Феодосії, свт. Інокентія Московського, свт. Філарета Московського, преп. Сергія Радонежського, преп. Серафима Саровського, препп. Кирила та Марії (батьків преп. Сергія Радонежського), свт. Іоанна Златоустого, свт. Феофана (Говорова) Вишенського, свт. Ігнатія (Брянчанінова), св. блг. князів преп. Феодора Смоленського і синів його Давида та Константина Ярославських, преп. Параскеви Сербської, преп. Олександри Дівеєвської, преп. Амвросія Оптинського, блж. Матрони Московської.

Головні відпусти у монастирі:
– 7 липня – Різдво Іоанна Предтечі.
– 11 вересня – Усікновення глави Іоанна Предтечі.
1. Настоятелька – ігуменя Феодосія (Марфинець)
2. Благочинна – монахиня Серафима (Готра)
3. Казначей – монахиня Варвара (Сакаль)
4. Секретар – монахиня Ніна (Ганчур)
5. Економ – інокиня Таїсія (Капало)
6. Келар – монахиня Ісідора (Росоха)

На даний час, у монастирі проживає 15 сестер, які несуть різний монастирський послух. В 2006 році розпочато будівництво великого літнього храму. Будуються також господарські приміщення та надбрамна арка над головним входом на територію монастиря. Монастир відвідують багато паломників з України та країн СНД. На відпусти завжди приїжджає керуючий Мукачівсько-Ужгородською єпархією єпископ. В ці святкові дні в обителі збирається декілька тисяч вірників.

Підготував: диякон Олександр Монич, кандидат Богослов’я МДА

Використана література
[1] Історична справка наведена за матеріалами: Пагиря Василь. Монастирі Закарпаття (1360-1939). – Мукачево: Видання Мукачівсько-Ужгородської Православної єпархії, 1994. – С. 61-63.