«Приносити людям радість – це бути найщасливішою людиною на світі» – протоієрей Володимир Грицько

11-го листопада виповнюється 44 роки від дня народження благочинного Перечинського району, чудового пастиря нашої єпархії, люблячого батька і співслужителя – протоієрея Володимира Грицька. Разом з вітаннями, ми вирішили задати отцю Володимиру кілька запитань, щоб почути його погляд на світ, людей, своє призвання в житті, тощо.

– отець Володимир, сьогодні у Вас день народження. Як Ви особисто розумієте цей день і ставитеся до цього дня? Що для Вас означає життя, як таке?

– Що для мене означає життя? Преподобний Мойсей Мурин, коли був розбійником, був злим і «злобним», проте коли увірував в Бога, відразу покаявся, став подвизатися. Коли його відвідала благодать Божа, всі його страсті, його покинули. Це було його своєрідне «інше», «друге», «нове» день народження. Оце є справжнє день народження. Духовне народження. Хоча, безперечно, дар фізичного життя є неоціненним. Якщо говорити про життя, як дар, то життя для мене тут на землі заключається у тому, щоб підготувати себе та ввірену мені грішному паству для нашої небесної батьківщини, для неба, для раю.

– Знаю, Ви дуже любите природу. Яка Ваша найулюбленіша пора року і чому?

– В мене немає якоїсь окремої пори року, яку я би любив більше чи меньше. Кожну пору року я люблю по-своєму, тому що Бог сотворив ту красу.

– Ви є благочинним Перечинського району понад 10 років. Це непросто. Коли буває важко в побутовому житті і в пастирському служінні в чому знаходите підтримку, порозуміння і розраду?

– Підтримку завжди знаходжу в молитві і тільки в молитві!

– Що для Вас означає словосполучення «мир душі»? І ще. У Вас чудова сім’я. Для Вас сім’я – це:…?

– Я відповім одним реченням відразу на два запитання. Для сімейного священика, сім’я – це і його особиста сім’я та сім’я під назвою «прихід». І коли ця велика, об’єднана сім’я живе у мирі, тоді і настає для пастиря мир душі. Гармонія у відносинах у цій великій сім’ї є запорукою миру душі.

– Знаємо, що тривалий час Ви проходили пастирське служіння в сполучених штатах Америки. Чим на Вашу думку відрізняється Православ’я на Україні від Православ’я в Америці?

– Дякую за запитання. Я би не відокремлював Православ’я і не ділив його на «американське» і «українське», тому що воно єдине, так як єдине і Євангеліє. Є звичайно свої невеликі свої автентичні, обрядові та літургічні відмінності, проте це не є відмінності. Сила Православ’я в тому, що воно у світі є на різних материках – одне і єдине. Об’єднуючим фактором і на Україні і в Америці мені здається є те, що це Православ’я наш народ відстоював і відстоює його безповоротньо. Якщо потрібно і мученицькою смертю. Люди у XXIстолітті сильно стоять у своїй вірі, щоб зберегти цю велику спадщину наших предків і не піддатися силам зла. Наприклад, різним неоязичеським культам, таким, як Хелоувін та іншим Богу противним поклонінням.

– Коли є вільний час, чим його займаєте?

– Про вільний час тільки мрію. Для священика вільний час це – майже недосяжна мрія. Щоденні богослужіння, треби, справи по храму, тощо унеможливлюють відпочинок.

– Нашою, Мукачівською єпархією, керує архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор. Чим для Вас особисто є ця людина?

– Архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор для мене особисто – це ікона для подражання. Це мудрий, молодий, талановитий архієрей, який багато зробив і робить для єпархії в цілому. При його правлінні єпархія отримала нове дихання. Мені іноді здається, що навіть найпотужніший комп’ютер не помістить всі його труди ним здобуті за час його архієрейства.

– Знаю у Вас є автомобіль. Яка Ваша улюблена модель автомашини?

– Моя улюблена модель автомашини називається: «Аби тільки їздила». Доречі – це нова модель автопрому (сміється).

– Кажуть: «Перечинщина – край талантів». Сьогодні у Перечині діє молодіжне братство на честь архімандрита Василія (Проніна), не так давно відкритий Духовно-просвітницький центр імені архімандрита Василія (Проніна). Часто проводяться музичні та просвітницькі фестивалі, конкурси. Хто Вам у всьому допомагає?

– Всі Вами перераховані наші здобуття – це наші спільні здобуття з віруючими людьми і талановитою молоддю. Нам у цьому допомагає наша велика сім’я – це весь наш прихід.

– На Перечинщині ніколи в історії не було монастирів. Під час Вашого правління на посаді благочинного відкрилися два монастирі. Жіночий у Зарічеві і чоловічий у Ворочеві. Про що це говорить?

– Для мене два нововідкриті монастирі на Перечинщині –це велика радість. Монах завжди був і є світлом для християн.

– Ви любите каву, чай чи капучіно?

– До обіду п’ю каву після капучіно.

– Знаю Ваша матушка Марина і Ви чудові кухарі. Яка Ваша улюблена домашня страва?

– Найулюбленіша і найбільшулюбленіша для мене –вся закарпатська кухня і їжа.

– Храм в Перечині, настоятелем якого Ви є покриває своїм заступництвом, святий Миколай Чудотворець. Знаю, уже традиційно, в переддень цього свята, 18 грудня, після вечірньої служби Ви роздаєте немічним, бідним людям подарунки. Чия це ідея і як воно бути в ролі «Миколая» у XXI столітті?

– Ця ідея виникла давно, однак її реалізація стала можливою з приходом на посаду мера міста Мирослави Іванівни Гуранич. А бути в ролі Миколая для мене – це бути найщасливішою людиною на світі.

– На завершення нашої розмови, скажіть будь-ласка: «Якби Ви не стали священиком, то Ви б обов’язково стали…»?

– Якщо би я не став священиком, то став би обов’язково християнином Миколаєм, який приносить людям радість.

Гарно дякую за розмову і спілкування з Вами

Розмову вів протоієрей Олександр Монич,

голова Інформаційного відділу Мукачівської Православної єпархії